плюскітливий
ПЛЮСКІТЛИ́ВИЙ, ПЛЮСКОТЛИ́ВИЙ, а, е.
Який безупинно плюскотить.
Сидить [Мирон] і вдивляється у плюскітливу воду (І. Франко);
Так і простояв Данько, як вартовий, над плюскотливою річкою, .. поки не почало й світати (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)