плюскітливий
ПЛЮСКІТЛИ́ВИЙ, ПЛЮСКОТЛИ́ВИЙ, а, е. Який безупинно плюскотить.
Сидить [Мирон] і вдивляється у плюскітливу воду (Фр., І, 1955, 232);
Так і простояв Данько, як вартовий, над плюскотливою річкою, ..поки не почало й світати (Гончар, II, 1959, 230).
Словник української мови (СУМ-11)