плюсувати

ПЛЮСУВА́ТИ¹, ую, єш, недок.

Додавати під час підрахунку.

Викладаю, тиша запанувала, а Зюзь тимчасом на рахівниці цок та цок. Щось плюсує собі та мінусує (О. Гончар).

ПЛЮСУВА́ТИ², у́ю, у́єш, недок., що, спец.

Просочувати (тканину, шкіру) особливим хімічним розчином, плюсом, перед фарбуванням або вибиванням малюнка.

Плюсувати тканину.

Значення в інших словниках

1. плюсувати — плюсува́ти 1 дієслово недоконаного виду просочувати тканину, шкіру плюсом плюсува́ти 2 дієслово недоконаного виду додавати щось до чогось  Орфографічний словник української мови
2. плюсувати — -ую, -уєш, недок., перех., спец. Просочувати (тканину, шкіру) особливим хімічним розчином – плюсом перед фарбуванням або вибиванням малюнка. Плюсувати тканину.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. плюсувати — ПЛЮСУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех., спец. Просочувати (тканину, шкіру) особливим хімічним розчином, плюсом, перед фарбуванням або вибиванням малюнка. Плюсувати тканину.  Словник української мови в 11 томах