Орфографічний словник української мови

плюсувати

плюсува́ти 1

дієслово недоконаного виду

просочувати тканину, шкіру плюсом

плюсува́ти 2

дієслово недоконаного виду

додавати щось до чогось

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. плюсувати — -ую, -уєш, недок., перех., спец. Просочувати (тканину, шкіру) особливим хімічним розчином – плюсом перед фарбуванням або вибиванням малюнка. Плюсувати тканину.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. плюсувати — ПЛЮСУВА́ТИ¹, ую, єш, недок. Додавати під час підрахунку. Викладаю, тиша запанувала, а Зюзь тимчасом на рахівниці цок та цок. Щось плюсує собі та мінусує (О. Гончар). ПЛЮСУВА́ТИ², у́ю, у́єш, недок., що, спец.  Словник української мови у 20 томах
  3. плюсувати — ПЛЮСУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех., спец. Просочувати (тканину, шкіру) особливим хімічним розчином, плюсом, перед фарбуванням або вибиванням малюнка. Плюсувати тканину.  Словник української мови в 11 томах