плюсувати
ПЛЮСУВА́ТИ¹, ую, єш, недок.
Додавати під час підрахунку.
Викладаю, тиша запанувала, а Зюзь тимчасом на рахівниці цок та цок. Щось плюсує собі та мінусує (О. Гончар).
ПЛЮСУВА́ТИ², у́ю, у́єш, недок., що, спец.
Просочувати (тканину, шкіру) особливим хімічним розчином, плюсом, перед фарбуванням або вибиванням малюнка.
Плюсувати тканину.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- плюсувати — плюсува́ти 1 дієслово недоконаного виду просочувати тканину, шкіру плюсом плюсува́ти 2 дієслово недоконаного виду додавати щось до чогось Орфографічний словник української мови
- плюсувати — -ую, -уєш, недок., перех., спец. Просочувати (тканину, шкіру) особливим хімічним розчином – плюсом перед фарбуванням або вибиванням малюнка. Плюсувати тканину. Великий тлумачний словник сучасної мови
- плюсувати — ПЛЮСУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех., спец. Просочувати (тканину, шкіру) особливим хімічним розчином, плюсом, перед фарбуванням або вибиванням малюнка. Плюсувати тканину. Словник української мови в 11 томах