плітка
ПЛІ́ТКА¹, и, ж.
Не підтверджена дійсними фактами чутка, звістка про кого-, що-небудь; поговір.
Він зразу ж зметикував, що це лукаве дівчисько не може нічого цікавого знати про нього, а якщо й знає, то напевно якісь бабські плітки (Ірина Вільде);
// Поширення таких чуток, звісток; пересуди.
Він упізнав Карташова відразу, пригадав його перший приїзд .. і все, що в зв'язку з цим говорилось потім у місті, всі байки, плітки, глузування обивателів з міської управи (О. Довженко).
ПЛІ́ТКА², и, ж.
1. Невелика прісноводна риба родини коропових.
Швидко вони .. витягли волок, повний дрібної плітки (І. Нечуй-Левицький);
Справжньою втіхою було дивитись, як ловив Михайло Іванович рибу – язів, пліток, окунів тощо (М. Рильський).
2. розм. Пестливе звертання до дівчини, жінки.
– Для тебе? – ох, моя ти плітко! – Вулкан задихавшись сказав: – Зроблю не збрую, чудо рідке, Ніхто якого не видав (І. Котляревський).
Словник української мови (СУМ-20)