побабіти

ПОБАБІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм.

1. Укритися зморшками (про тіло, шкіру).

Поморщилась [у Софії] шия, побабіло обличчя (О. Гончар);

Дощ промочив їх наскрізь .. Тіло, де воно оголялося, стало жовто-зеленим і побабіло (І. Сенченко);

Ноги сині, пальці позлипались та аж побабіли неначе (А. Тесленко).

2. Стати бабою (див. ба́ба¹ 4); збабитися (часто з відтінком зневаги).

Значення в інших словниках

1. побабіти — побабі́ти дієслово доконаного виду покритися зморшками; стати бабою — про чоловіка розм.  Орфографічний словник української мови
2. побабіти — -ію, -ієш, док., розм. 1》 Укритися зморшками (про тіло, шкіру). 2》 Стати бабою (див. баба I 4)); збабитися (часто з відтінком зневаги).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. побабіти — ПОБАБІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм. 1. Укритися зморшками (про тіло, шкіру). Поморщилась [у Софії] шия, побабіло обличчя (Гончар, Таврія, 1952, 145); Дощ промочив їх наскрізь.. Тіло, де воно оголялося, стало жовто-зеленим і побабіло (Сенч., Опов.  Словник української мови в 11 томах
4. побабіти — Побабіти, -бію, -єш гл. 1) Сдѣлаться женоподобными (мног.). Желех. 2) Сморщиться. Оце як твої руки побабіли.  Словник української мови Грінченка