побазікати
ПОБАЗІ́КАТИ, аю, аєш, док., зневажл.
Базікати якийсь час.
Одно, що таки робуча була [паніматка] й сама, а друге, що як зійдеться з молодичками, то любила й побазікать (А. Свидницький);
Ріті не терпілося побазікати з подругою (Ю. Збанацький);
Виявляєш зненацька в людині, побазікавши з нею з годину ввечері, по обіді, під деревом у парку, де дзюркотить цілюще джерело, високий розум, дивовижну гідність, – а місяць мине, і забудеш до решти свого нового приятеля, такого любого в перші дні знайомства (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)