побенкетувати
ПОБЕНКЕТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док.
1. Взяти участь у бенкеті; погуляти.
Хрестини, іменини, похорони ніколи не справляються без бенкету: зійдуться чужі люди, треба діло зробити, треба й побенкетувати (Панас Мирний);
Розшук цей скінчився щасливо, і на вечір збилася компанія відважних лицарів, що визнали за краще ушитись собі геть подалі і там потай побенкетувати досхочу (із журн.).
2. Бенкетувати якийсь час.
Тиждень-другий побенкетують [пани], нажируються вволю та й як вітром здмухне їх (А. Головко).
Словник української мови (СУМ-20)