побережжя
ПОБЕРЕ́ЖЖЯ, я, с.
Смуга землі, місцевість уздовж берега моря, озера і т. ін.; узбережжя.
Піна б'ється в побережжя... Вітерець із моря віє... (А. Кримський);
Єпіфаній розказує, що все це він писав на основі писань давніх церковних письменників; крім цього, він сам обійшов усе побережжя Чорного моря – від Синопу до Босфору, Херсонеса та Феодос (І. Огієнко);
Майже одночасно з появою скитів в українських степах, себто коло VІІ ст., розпочинається колонізація греками північно-чорноморського побережжя (з наук. літ.);
Пейзажі змінювалися по долинах, сопках і узгір'ях легендарного Примор'я, один від другого глухіший і таємничіший. Немає нічого в світі, схожого на це побережжя (О. Довженко).
Словник української мови (СУМ-20)