1. Словник української мови у 20 томах

побережжя

ПОБЕРЕ́ЖЖЯ, я, с.

Смуга землі, місцевість уздовж берега моря, озера і т. ін.; узбережжя.

Піна б'ється в побережжя... Вітерець із моря віє... (А. Кримський);

Єпіфаній розказує, що все це він писав на основі писань давніх церковних письменників; крім цього, він сам обійшов усе побережжя Чорного моря – від Синопу до Босфору, Херсонеса та Феодос (І. Огієнко);

Майже одночасно з появою скитів в українських степах, себто коло VІІ ст., розпочинається колонізація греками північно-чорноморського побережжя (з наук. літ.);

Пейзажі змінювалися по долинах, сопках і узгір'ях легендарного Примор'я, один від другого глухіший і таємничіший. Немає нічого в світі, схожого на це побережжя (О. Довженко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. побережжя — побере́жжя іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. побережжя — див. берег; низовина Словник синонімів Вусика
  3. побережжя — [побеиреж':а] -ж':а, р. мн. -еж Орфоепічний словник української мови
  4. побережжя — -я, с. Смуга землі, місцевість уздовж берега моря, озера і т. ін.; узбережжя. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. побережжя — Узбережжя, бережина, див. прибережжя Словник чужослів Павло Штепа
  6. побережжя — Побере́жжя, -жжя, -жжю; -бере́жжя, -ре́ж і -ре́жжів, -ре́жжям Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. побережжя — Пограниччя Словник застарілих та маловживаних слів
  8. побережжя — БЕ́РЕГ (край землі, а також місцевість, що прилягає до річки, озера, моря і т. ін.); БЕРЕЖИ́НА розм. (смуга землі уздовж певного водоймища); УЗБЕРЕ́ЖЖЯ, ПОБЕРЕ́ЖЖЯ, НАДБЕРЕ́ЖЖЯ (смуга землі і місцевіть уздовж берега моря, озера, великої ріки). Словник синонімів української мови
  9. побережжя — ПОБЕРЕ́ЖЖЯ, я, с. Смуга землі, місцевість уздовж берега моря, озера і т. ін.; узбережжя. Піна б’ється в побережжя… Вітерець із моря віє… (Крим., Вибр. Словник української мови в 11 томах