побитий
ПОБИ́ТИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до поби́ти 2–9.
Дуже побитий за якусь дрібницю мачухою, втік [Гордійко] із хати (Є. Кротевич);
Мужик від побитого градом жита вертає безумний (В. Стефаник);
Через годину все поснуло, навіть сни поснули в душі, побитій горем та нуждою (І. Нечуй-Левицький);
Починалось побите грозами каміння, а серед нього дзюрчали потоки (В. Гжицький);
Тихо стояв побитий гарматами вітряк (Ю. Яновський);
Хати .. стоять такі зажурені-зажурені та дощем-негодою побиті... (Г. Косинка);
А на ній [дівчинці] сірячина драненька... А ноги, як у гавенятка – чорні, побиті стернею... (А. Головко);
Тьотя безпорадно тримала на руках свою залежану, побиту міллю корсетку (О. Гончар);
Це вже був справжній козак з обличчям, хоч і побитим віспою, але таким же мужнім, як і в батька (П. Панч);
Гість [сів] за столиком, де лежали ще не побиті карти підкидного дурачка (Іван Ле);
Побитий гонтом дах уже прогризли небесні щури (Г. Хоткевич);
// у знач. прикм.
Побитий, у залитій кров'ю чумарці, .. він [Іван] ледве дійшов до лави, звалився і більше вже з неї не зводився (Л. Яновська);
Пес підійшов до побитого оленя і ніжно його лизнув (М. Трублаїні);
* У порівн. Пригнічена такими думками, ходила Олена як побита, не обзивалася ні до кого й словом (Григорій Тютюнник);
// поби́то, безос. пред.
Хату спалено, а старого Демида нещадно побито (О. Довженко);
Студень дує округ його, – Бо йому минуло літо; Чим воно розкошувало: Цвіт і корінь – все побито! (Я. Щоголів).
2. у знач. прикм. Убитий, забитий (про багатьох).
Серед табору .. стоїть отаман та напівжартом наказує чумакам зібрати побитих розбійників та скласти на возі (М. Коцюбинський);
* У порівн. Вернувшись, зараз же полягали [новобранці] спати та й поснули, як побиті (Панас Мирний);
// перен. Зневірений, знесилений, пригнічений.
Надія потроху оживала в її побитому, наболілому серці (Б. Грінченко).
3. у знач. прикм. Розбитий, розколотий на шматки.
Похилив міцний сон її голову на стіл, на побиті пляшки, на розлиту смердючу горілку (І. Нечуй-Левицький);
Забряжчали побиті шибки (А. Головко).
4. у знач. прикм. Пошкоджений ударами, поштовхами і т. ін.
Гринько, скулений, помахуючи побитою рукою, вийшов з хати (Л. Мартович);
Спираючись на лікті, волоче [Дорош] по траві побиту ногу (Григорій Тютюнник);
// Зіпсований ударами, поштовхами і т. ін. (порваний, оббитий тощо).
5. у знач. прикм. Переможений, розгромлений у бою.
Три рази йшли на штурм жовніри і кожного разу відходили побиті (Я. Качура).
Словник української мови (СУМ-20)