побитий

ПОБИ́ТИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до поби́ти 2–9.

Дуже побитий за якусь дрібницю мачухою, втік [Гордійко] із хати (Є. Кротевич);

Мужик від побитого градом жита вертає безумний (В. Стефаник);

Через годину все поснуло, навіть сни поснули в душі, побитій горем та нуждою (І. Нечуй-Левицький);

Починалось побите грозами каміння, а серед нього дзюрчали потоки (В. Гжицький);

Тихо стояв побитий гарматами вітряк (Ю. Яновський);

Хати .. стоять такі зажурені-зажурені та дощем-негодою побиті... (Г. Косинка);

А на ній [дівчинці] сірячина драненька... А ноги, як у гавенятка – чорні, побиті стернею... (А. Головко);

Тьотя безпорадно тримала на руках свою залежану, побиту міллю корсетку (О. Гончар);

Це вже був справжній козак з обличчям, хоч і побитим віспою, але таким же мужнім, як і в батька (П. Панч);

Гість [сів] за столиком, де лежали ще не побиті карти підкидного дурачка (Іван Ле);

Побитий гонтом дах уже прогризли небесні щури (Г. Хоткевич);

// у знач. прикм.

Побитий, у залитій кров'ю чумарці, .. він [Іван] ледве дійшов до лави, звалився і більше вже з неї не зводився (Л. Яновська);

Пес підійшов до побитого оленя і ніжно його лизнув (М. Трублаїні);

* У порівн. Пригнічена такими думками, ходила Олена як побита, не обзивалася ні до кого й словом (Григорій Тютюнник);

// поби́то, безос. пред.

Хату спалено, а старого Демида нещадно побито (О. Довженко);

Студень дує округ його, – Бо йому минуло літо; Чим воно розкошувало: Цвіт і корінь – все побито! (Я. Щоголів).

2. у знач. прикм. Убитий, забитий (про багатьох).

Серед табору .. стоїть отаман та напівжартом наказує чумакам зібрати побитих розбійників та скласти на возі (М. Коцюбинський);

* У порівн. Вернувшись, зараз же полягали [новобранці] спати та й поснули, як побиті (Панас Мирний);

// перен. Зневірений, знесилений, пригнічений.

Надія потроху оживала в її побитому, наболілому серці (Б. Грінченко).

3. у знач. прикм. Розбитий, розколотий на шматки.

Похилив міцний сон її голову на стіл, на побиті пляшки, на розлиту смердючу горілку (І. Нечуй-Левицький);

Забряжчали побиті шибки (А. Головко).

4. у знач. прикм. Пошкоджений ударами, поштовхами і т. ін.

Гринько, скулений, помахуючи побитою рукою, вийшов з хати (Л. Мартович);

Спираючись на лікті, волоче [Дорош] по траві побиту ногу (Григорій Тютюнник);

// Зіпсований ударами, поштовхами і т. ін. (порваний, оббитий тощо).

5. у знач. прикм. Переможений, розгромлений у бою.

Три рази йшли на штурм жовніри і кожного разу відходили побиті (Я. Качура).