побитися
ПОБИ́ТИСЯ, б'ю́ся, б'є́шся, док.
1. Удатися до бійки, вчинити бійку з ким-небудь.
Раз Микола полаявся і трохи не побився з отаманом (І. Нечуй-Левицький);
Коли після гетьманського перевороту приїхали додому на кілька днів Петро й Симон, вони мало не побились між собою (Б. Антоненко-Давидович);
– Дивіться, молодиці, щоб бува не побились за межу, – жартував Семен Новак (І. Цюпа);
// Позмагатися, помірятися з ким-небудь силою.
Кричить [Еней] – Чи ви осатаніли! Адже ми розмир утвердили. Ми з Турном поб'ємось одні (І. Котляревський).
2. Воювати, боротися проти кого-небудь, за щось якийсь час.
– Ну, прощавай же, серденько Оксано! Десь на степах з татарвою поб'юся, А до тебе таки, мила, вернуся! (Я. Щоголів);
– В штрафну роту! – сказав Орлюк таким тоном, ніби просився до Москви на Сільськогосподарську виставку. – Хоч три дні поб'юсь! (О. Довженко).
3. перен. Уживати всіх заходів, докладати зусиль якийсь час, добиваючись чого-небудь або переборюючи труднощі.
На всі сторони кидається [Хведір], то шевцем би він зробився, то столяром би став. Накупе [накупить] струменту, поб'ється тиждень-другий та й кине (Панас Мирний);
// Намагатися подолати, перебороти щось, не піддаватися чому-небудь якийсь час.
Вилізай, поки мога ще, з твані, Поки волос не влитий сріблом... В інваліди ти трапив зарані, Не побившись і разу зі злом (П. Грабовський).
4. Розбитися, розколотися на шматки.
Посуд побився, хліб викотивсь на брук (О. Довженко).
5. Зазнати пошкоджень від ударів, поштовхів і т. ін.
Ті груші побились, потовклись та напустили .. соку (М. Коцюбинський);
– Ну, хіба ж можна буть такою роззявою? Наталю, гляди, ще крашанки побились! (М. Івченко);
// Упавши або вдарившись об що-небудь, забитися.
Дуже мені прикро, що ти знов впала та побилась (М. Коцюбинський);
// Стоптатися, зноситися (про одяг, взуття).
Ой, заграйте, музики, Піддайте охоти, Як поб'ються черевики, Надіну чоботи (з народної пісні);
Старий одяг його – киптар, довга сорочка, черес, постоли, – все це порвалося, побилося, потерлося від життя на скелях (С. Скляренко);
// Зіпсуватися, стати несправним від ударів, поштовхів і т. ін.
– Ще мені старий Панько і капицю справляв, бо геть-чисто побилася (Григорій Тютюнник).
6. Битися (у 1 знач.) якийсь час.
7. Те саме, що розділя́тися 1.
Тоді Дрогодза, певне, зрозумів, що він тут зайвий, і швидко, ніби ще чимсь заклопотаний, подався в сусідню кімнату, де, побившись на гурти, вели свої цікаві розмови студенти (М. Івченко).
◇ Би́тися / поби́тися об (у, на) закла́д [взакла́д] див. би́тися;
(1) Поби́тися на взакла́д (д) див. би́тися.
Словник української мови (СУМ-20)