побитися

БИ́ТИСЯ (бити один одного, влаштовувати бійку), СКУ́БТИСЯ розм., СКУ́БА́ТИСЯ розм.; ТОВКТИ́СЯ розм., ТУ́ЗАТИСЯ розм., ТУЗИ́ТИСЯ рідко (битися, штовхаючись чим-небудь — звичайно кулаками); ЧУ́БИТИСЯ розм., ЧУБА́РИТИСЯ рідко (битися, хапаючи один одного за чуби, волосся, а також битися взагалі). — Док.: поби́тися, поску́бтися, почу́битися. Декотрі хлопці почали битись. Піднявся шум та галас (І. Нечуй-Левицький); Як розлючена кішка, він кинувся до Тимка і схопив за комір кожуха. — Ану годі, вояки! — суворо прикрикнула Любов Іванівна. — Чого скубетесь..! (Ю. Збанацький); Дітвора почала тузатись (А. Свидницький); Тут їх чиновники тузились, Як півні за гребні возились; Товкличь кулаччям по зубах (І. Котляревський); Село ходило війною на село, вулиця билася навкулачки з вулицею, сусід чубився з ненависником-сусідом, але потім усе закінчувалося миром або людським судом (Д. Прилюк). — Пор. 1. боро́тися.

Значення в інших словниках

1. побитися — поби́тися дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. побитися — [побитиес'а] поубйус'а, -бйес':а, -бйец':а, -бйеимос'а, -бйеитес'а, поубйуц':а  Орфоепічний словник української мови
3. побитися — -б'юся, -б'єшся, док. 1》 Удатися до бійки, вчинити бійку з ким-небудь. || Позмагатися, помірятися з ким-небудь силою. 2》 Воювати, боротися проти кого-небудь, за щось якийсь час. 3》 перен.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. побитися — Поби́тися, -б’ю́ся, -б’є́шся, -б’є́ться  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. побитися — ПОБИ́ТИСЯ, б'ю́ся, б'є́шся, док. 1. Удатися до бійки, вчинити бійку з ким-небудь. Раз Микола полаявся і трохи не побився з отаманом (І.  Словник української мови у 20 томах
6. побитися — би́тися / поби́тися об закла́д з ким і без додатка. 1. Сперечатися, домовляючись про умови виграшу. — Я пам’ятаю тебе з тих часів, як ти бігав за м’ячиком по вулиці і бився зі мною об заклад, що ластівка може перелетіти море...  Фразеологічний словник української мови
7. побитися — ПОБИ́ТИСЯ, б’ю́ся, б’є́шся, док. 1. Удатися до бійки, вчинити бійку з ким-небудь. Раз Микола полаявся і трохи не побився з отаманом (Н.-Лев., II, 1956, 249); — Дивіться, молодиці, щоб бува не побились за межу, — жартував Семен Новак (Цюпа, Назустріч..  Словник української мови в 11 томах
8. побитися — Побитися, -б'юся, -єшся гл. 1) Разбиться. Пішла по воду, відра побила. Я ж не побила, постановила, з гори покотились, да й сами побились. Мет. 5. 2) Сразиться; подраться. Треба кріпко побитися з ляхами. н.  Словник української мови Грінченка