поблажливий
ПОБЛА́ЖЛИВИЙ, а, е.
1. Який занадто невимогливо, м'яко ставиться до кого-, чого-небудь, потурає комусь.
Ви всі разом були занадто добрі й поблажливі для нього (О. Кобилянська);
– Добре, я буду до вас поблажливою і оцінок не ставитиму (О. Копиленко);
// Який виражає м'якість, терпимість, доброзичливість, свідчить про них.
Чого б тільки вона не зробила, на які тільки жертви не пішла, щоб тільки знову побачити його поблажливу усмішку (В. Козаченко);
Кость Філіпчук, який до цього часу вислуховував батьківські поради Завадки з поблажливою усмішечкою, цим разом став на диби (Ірина Вільде).
2. Вибачливий, милостивий.
Вона просить суд бути до сина поблажливим, зважити на його молодість і дати йому полегкість (В. Кучер).
3. Який виражає перевагу перед ким-, чим-небудь, прихильно-зверхнє ставлення до когось, чогось.
Степан говорив зверхнім, поблажливим тоном (П. Загребельний);
Входить до кухні з кімнати німецький офіцер без мундира, в капцях. Сигарета. Самовпевнено-поблажливий вираз обличчя (Ю. Яновський).
Словник української мови (СУМ-20)