поблажливий

побла́жливий

-а, -е.

1》 Який занадто невимогливо, м'яко ставиться до кого-, чого-небудь, потурає комусь.

|| Який виражає м'якість, терпимість, доброзичливість, свідчить про них.

2》 Вибачливий, милостивий.

3》 Який виражає перевагу перед ким-, чим-небудь, прихильно-зверхнє ставлення до когось, чогось.

Значення в інших словниках

1. поблажливий — побла́жливий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. поблажливий — Невимогливий, ліберальний; (до чого) терпимий, толерантний; (усміх) доброзичливий; (суд) вибачливий, милостивий.  Словник синонімів Караванського
3. поблажливий — див. Добрий; слабодухий  Словник синонімів Вусика
4. поблажливий — ПОБЛА́ЖЛИВИЙ, а, е. 1. Який занадто невимогливо, м'яко ставиться до кого-, чого-небудь, потурає комусь. Ви всі разом були занадто добрі й поблажливі для нього (О. Кобилянська); – Добре, я буду до вас поблажливою і оцінок не ставитиму (О.  Словник української мови у 20 томах
5. поблажливий — ВИБА́ЧЛИВИЙ (про голос, інтонацію тощо — який виражає вибачення провини, перепрошення), ПРОБА́ЧЛИВИЙ, ПРОБА́ЧНИЙ, ПЕРЕПРО́ШУВАЛЬНИЙ, ПОБЛА́ЖЛИВИЙ. Службовець прочитав папірець,.. і з вибачливою посмішкою сказав: — Нафти немає (О.  Словник синонімів української мови
6. поблажливий — ПОБЛА́ЖЛИВИЙ, а, е. 1. Який занадто невимогливо, м’яко ставиться до кого-, чого-небудь, потурає комусь. Ви всі разом були занадто добрі й поблажливі для нього (Коб., II, 1956, 287); — Добре, я буду до вас поблажливою і оцінок не ставитиму (Коп., Земля..  Словник української мови в 11 томах