поблажливий
ВИБА́ЧЛИВИЙ (про голос, інтонацію тощо — який виражає вибачення провини, перепрошення), ПРОБА́ЧЛИВИЙ, ПРОБА́ЧНИЙ, ПЕРЕПРО́ШУВАЛЬНИЙ, ПОБЛА́ЖЛИВИЙ. Службовець прочитав папірець,.. і з вибачливою посмішкою сказав: — Нафти немає (О. Донченко); Ніколи не міг простити (Сивоок) Коморі того, що вчинив, не подарував жодного пробачливого погляду купцеві (П. Загребельний); Перепрошувальний голос.
ДОБРОЗИ́ЧЛИ́ВИЙ (який бажає людям добра, співчуває їм, дбає про них; який виражає таке ставлення до людей; про почуття, поведінку тощо такої людини), ЗИЧЛИ́ВИЙ, ПРИХИ́ЛЬНИЙ, ДОБРОЗИ́ЧНИЙ рідше; ПОБЛА́ЖЛИВИЙ (трохи зверхній); ТЕ́ПЛИЙ (перев. про ставлення до інших). Мені сподобалися мої майбутні товариші. Вони були переважно молоді, доброзичливі, веселі (І. Багмут); Чи не криється за його доброзичливою поведінкою і солодкими словами якась підступна хитрість? (Д. Ткач); Лиш я бідний, нещасливий, ніхто мені не зичливий! (пісня); Він високий, елегантно вбраний, з іскрами сивини на скронях, з поглядом зичливим, відкритим (О. Гончар); Ви обізвалися до мене таким теплим, таким прихильним словом, зогріли, заохотили й зворушили до сліз (М. Коцюбинський); Був (інженер) з годину доброзичним, чемним, чулим, аж ліричним (С. Воскрекасенко); Прощати можуть тільки жінки, бо вони поблажливі й добрі серцем (П. Загребельний); На початку березня прийшов лист від Рєпніної. Як завжди, був він повний теплої турботи за бідного вигнанця (З. Тулуб). — Пор. 1. до́брий, 1. лю́дяний, 1. при́язний, 1. чу́лий.
ПОБЛА́ЖЛИВИЙ (який невимогливо ставиться до когось, чогось, потурає комусь, чомусь; який виражає таке ставлення), НЕВИМО́ГЛИВИЙ, ТЕРПИМИЙ, ЛІБЕРА́ЛЬНИЙ розм. Між ними запанував той поблажливий приятельський тон, що буває не між близькими, зате давніми знайомими (Ю. Шовкопляс); Він.. з усіх поривів і блиску людської думки виріс скромний і невимогливий (В. Підмогильний); Щодо приймання незнайомих, але відомих людей взагалі, то ми, українки, в сьому досить ліберальні (Леся Українка).
ПОБЛА́ЖЛИВІСТЬ (про ставлення), НЕВИМО́ГЛИВІСТЬ, ТЕРПИ́МІСТЬ розм., ЛІБЕРАЛІ́ЗМ розм. Безглуздо було сподіватися якоїсь поблажливості.. в цій камері (П. Козланюк); Довгий час жив (Юрій) із своєю робітницею, яка, через невимогливість свою, не ставила йому жодних претензій, абсолютно не зв'язувала його (В. Підмогильний); Його одвічною вадою була неувага до людей, якась байдужа терпимість і до злих, і до нездатних (П. Загребельний); Хома.. вичитував за лібералізм їздовим, які, мовляв, приймають на схорону різний мотлох (О. Гончар). — Пор. 1. побла́жливий.
Словник синонімів української мови