поблажка

ПОТУРА́ННЯ (надмірно поблажливе, невимогливе ставлення до когось, чогось), ПО́ПУСК, ПО́ПУСТ, ПОБЛА́ЖКА розм., ПОТА́ЧКА розм., ПО́ТУР заст., ПОТО́ЛЯ заст.; ПІ́ЛЬГА (великодушне, не дуже суворе ставлення до чиєїсь провини). У місті з'явилися банди вуличників, які вже систематично порушували громадський спокій при явному потуранні поліції (П. Колесник); — Ну, а коли нас, по Божому попуску, з тієї позиції виб'ють, то ми перейдемо у містечко (М. Старицький); — Пане ксьондзе, при всій шанобі до вас, я вважаю, що ваша тактика є злочинний попуст (З. Тулуб); — Вітю, повернути йому хід назад чи ні? — Не повертай! Нехай не звикає і не надіється на поблажки. Шахи — це боротьба (П. Автомонов); — З нього непоганий слуга буде, — подумав (Гарецький). — Такий нікому не дасть потачки, вірно служитиме своєму володареві (П. Кочура); Тепер хоч і в чужій хаті живу, а потуру дітям не даю, навчаю... (Ганна Барвінок); Не давай серцю потолі, бо сам підеш до неволі (прислів'я); Адонаї! За що мене караєш Пророчим духом і остатню пільгу, остатню оборону відбираєш? (Леся Українка).

Значення в інших словниках

1. поблажка — побла́жка іменник жіночого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. поблажка — -и, ж., розм. Занадто невимогливе, м'яке ставлення до кого-, чого-небудь; потурання, попуск. Давати поблажку.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поблажка — Попуст, потур, полегша, пільга, ласка, милість  Словник чужослів Павло Штепа
4. поблажка — ПОБЛА́ЖКА, и, ж., розм. Занадто невимогливе, м'яке ставлення до кого-, чого-небудь; потурання, попуск. – Вітю, повернути йому хід назад чи ні? – Не повертай! Нехай не звикає і не надіється на поблажки. Шахи – це боротьба (П. Автомонов).  Словник української мови у 20 томах
5. поблажка — ПОБЛА́ЖКА, и, ж., розм. Занадто невимогливе, м’яке ставлення до кого-, чого-небудь; потурання, попуск. — Вітю, повернути йому хід назад чи ні? — Не повертай! Нехай не звикає і не надіється на поблажки. Шахи — це боротьба (Автом., Коли розлуч.  Словник української мови в 11 томах