Словник української мови у 20 томах

поближчати

ПОБЛИ́ЖЧАТИ, ає.

Док. до бли́жчати.

Перекинута шаланда гойдалася на хвилях, шторм лютував без угаву, Половчисі здалося, що шаланда поближчала (Ю. Яновський).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. поближчати — побли́жчати дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. поближчати — -ає. Док. до ближчати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. поближчати — Побли́жчати, -жчаю, -жчаєш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. поближчати — НАБЛИЖА́ТИСЯ (НАБЛИ́ЖУВАТИСЯ рідше) до кого-чого і без додатка (про неживі предмети, явища природи тощо — переміщатися на ближчу відстань до кого-, чого-небудь), ПІДХО́ДИТИ, ПІДСТУПА́ТИ, ЗБЛИЖА́ТИСЯ (ЗБЛИ́ЖУВАТИСЯ) розм.  Словник синонімів української мови
  5. поближчати — ПОБЛИ́ЖЧАТИ, ає. Док. до бли́жчати. Перекинута шаланда гойдалася на хвилях, шторм лютував без угаву, Половчисі здалося, що шаланда поближчала (Ю. Янов., II, 1958, 192).  Словник української мови в 11 томах
  6. поближчати — Поближчати, -чаю, -єш гл. Приблизиться, стать ближе.  Словник української мови Грінченка