поблиск

ПО́БЛИСК, у, ч.

Яскраве сяяння, світіння; блиск.

Замок був там; зброї поблиск, Сміх і співи там гули (Леся Українка);

Куди до біса виходили ті вікна, що на шибі не відбивався жоден поблиск світла? (Ірина Вільде).

Значення в інших словниках

1. поблиск — по́блиск іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. поблиск — див. блиск  Словник синонімів Вусика
3. поблиск — -у, ч. Яскраве сяяння, світіння; блиск.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. поблиск — БЛИСК (яскраве світло, що випромінюється або відбивається чим-небудь), БЛИ́СКІТ рідше, СЯ́ЯННЯ підсил., СІЯ́ННЯ підсил. поет.; ВИ́БЛИСК, ПО́БЛИСК, ЗБЛИСК, ПО́ЛИСК, ВИ́ЛИСК, РО́ЗБЛИСК рідше (непостійний, мінливий або неяскравий блиск)...  Словник синонімів української мови
5. поблиск — ПО́БЛИСК, у, ч. Яскраве сяяння, світіння; блиск. Замок був там; зброї поблиск, Сміх і співи там гули (Л. Укр., IV, 1954, 126); Куди до біса виходили ті вікна, що на шибі не відбивався жоден поблиск світла? (Вільде, Сестри.., 1958, 271).  Словник української мови в 11 томах