поборник

ПОБО́РНИК, а, ч., книжн.

Завзятий, пристрасний захисник, прихильник кого-, чого-небудь.

Здавалось, дід Влас в одну мить налився холодною рішучістю і знову став тим самим непримиренним поборником своєї правди (Д. Бедзик);

Іван Франко був полум'яним поборником дружби між слов'янськими народами (із журн.).

Значення в інших словниках

1. поборник — побо́рник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. поборник — (правди) оборонець, захисник, споборник, борець за, ІД. правдолюбець; (ідеї) прибічник, прихильник, г. визнавець.  Словник синонімів Караванського
3. поборник — див. апостол  Словник синонімів Вусика
4. поборник — -а, ч., книжн. Завзятий, пристрасний захисник, прихильник кого-, чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. поборник — БОРЕ́ЦЬ (той, хто бореться за здійснення чого-небудь), БОЄ́ЦЬ, ПОБО́РНИК книжн., СПОБО́РНИК книжн., РАТОБО́РЕЦЬ уроч. Шевченко-борець, поет, художник, Шевченко-людина завжди будив і будить у серцях людей глибоку до себе пошану й палку любов (В.  Словник синонімів української мови
6. поборник — ПОБО́РНИК, а, ч., книжн. Завзятий, пристрасний захисник, прихильник кого-, чого-небудь. Здавалось, дід Влас в одну мить налився холодною рішучістю і знову став тим самим непримиренним поборником своєї правди (Д. Бедзик, Серце..  Словник української мови в 11 томах