поборник
ПОБО́РНИК, а, ч., книжн. Завзятий, пристрасний захисник, прихильник кого-, чого-небудь.
Здавалось, дід Влас в одну мить налився холодною рішучістю і знову став тим самим непримиренним поборником своєї правди (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 47);
Іван Франко був полум’яним поборником дружби між слов’янськими народами (Вітч., 5, 1956, 139).
Словник української мови (СУМ-11)