побоїще
ПОБО́ЇЩЕ, а, с.
1. заст. Кровопролитна битва; бій з великою кількістю жертв.
Обидві армії стояли На тих межах, що показали; .. Всяк товпився, всяк ліз, тіснився, Побоїщу щоб зріть кінець (І. Котляревський);
Льодове побоїще спинило наступ німецьких рицарів на нашу країну і врятувало її від долі Лівонії (з навч. літ.).
2. Місце битви.
Безкрає перекопське побоїще під небом осіннім, з безліччю полеглих у вічнім пориві.., – на все життя понесе Яресько цю сувору картину в своїм серці (О. Гончар).
3. розм. Жорстока, запекла бійка.
Ці страшні побоїща закінчувалися десь аж надвечір, проте завжди щасливо. Всі виявлялись цілі і живі, тільки довго і важко хакали від внутрішнього огню (О. Довженко).
Словник української мови (СУМ-20)