побоїще
ПОБО́ЇЩЕ, а, с.
1. заст. Кровопролитна битва; бій з великою кількістю жертв.
Обидві армії стояли На тих межах, що показали;.. Всяк товпився, всяк ліз, тіснився, Побоїщу щоб зріть кінець (Котл., І, 1952, 282);
Льодове побоїще спинило наступ німецьких рицарів на нашу країну і врятувало її від долі Лівонії (Іст. СРСР, І, 1956, 87).
2. Місце битви.
Безкрає перекопське побоїще під небом осіннім, з безліччю полеглих у вічнім пориві.., — на все життя понесе Яресько цю сувору картину в своїм серці (Гончар, II, 1959, 444).
3. розм. Жорстока, запекла бійка.
Ці страшні побоїща закінчувалися десь аж надвечір, проте завжди щасливо. Всі виявлялись цілі і живі, тільки довго і важко хакали від внутрішнього огню (Довж., Зач. Десна, 1957, 492).
Словник української мови (СУМ-11)