побренькати
ПОБРЕ́НЬКАТИ, аю, аєш, док.
Бренькати якийсь час.
Жіночка .. побренькала одним пальцем на піаніно (Л. Дмитерко);
Він побренькав, побренькав, хвилину подумав, а далі, щось пригадавши, рішуче пройшовся пальцями обох рук по струнах, що обізвались ніжно-мелодійним дзвоном (С. Добровольський).
Словник української мови (СУМ-20)