побренькувати

ПОБРЕ́НЬКУВАТИ, ую, уєш, недок.

Бренькати не дуже сильно або час від часу.

Говорили [їздці] голосно, сміялись, побренькували оружжєм [оружжям] та їхали битим трактом (І. Франко);

Молоденька крига похрускує під ногами; і все так ніжно, неквапливо побренькують з-під шинелі його остроги: дзінь-дзень! дзінь-дзень! (О. Гончар);

[Націєвський:] О, яка ви [Марися] гострая і строгая!.. (Бере гітару і побренькує) (І. Карпенко-Карий).

Значення в інших словниках

1. побренькувати — побре́нькувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. побренькувати — див. бренькати; брязкати  Словник синонімів Вусика
3. побренькувати — -ую, -уєш, недок. Бренькати не дуже сильно або час від часу.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. побренькувати — ПОБРЕ́НЬКУВАТИ, ую, уєш, недок. Бренькати не дуже сильно або час від часу. Говорили [їздці] голосно, сміялись, побренькували оружжєм [оружжям] та їхали битим трактом (Фр.  Словник української мови в 11 томах
5. побренькувати — Побренькувати, -кую, -єш гл. Побрякивать. Ой возьму я ключі не побренькуючи. Чуб. V. 130.  Словник української мови Грінченка