побренькувати
ПОБРЕ́НЬКУВАТИ, ую, уєш, недок.
Бренькати не дуже сильно або час від часу.
Говорили [їздці] голосно, сміялись, побренькували оружжєм [оружжям] та їхали битим трактом (І. Франко);
Молоденька крига похрускує під ногами; і все так ніжно, неквапливо побренькують з-під шинелі його остроги: дзінь-дзень! дзінь-дзень! (О. Гончар);
[Націєвський:] О, яка ви [Марися] гострая і строгая!.. (Бере гітару і побренькує) (І. Карпенко-Карий).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- побренькувати — побре́нькувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- побренькувати — див. бренькати; брязкати Словник синонімів Вусика
- побренькувати — -ую, -уєш, недок. Бренькати не дуже сильно або час від часу. Великий тлумачний словник сучасної мови
- побренькувати — ПОБРЕ́НЬКУВАТИ, ую, уєш, недок. Бренькати не дуже сильно або час від часу. Говорили [їздці] голосно, сміялись, побренькували оружжєм [оружжям] та їхали битим трактом (Фр. Словник української мови в 11 томах
- побренькувати — Побренькувати, -кую, -єш гл. Побрякивать. Ой возьму я ключі не побренькуючи. Чуб. V. 130. Словник української мови Грінченка