1. Словник української мови у 20 томах

побрести

ПОБРЕСТИ́, еду́, еде́ш; мин. ч. побрі́в, брела́, ло́; наказ. сп. побреди́; док.

1. Повільно піти.

Молодиця устала, побрела шляхом за ліс і вернулася з невеличким клунком за плечима (Панас Мирний);

Василько торкнув коней; коні знялися з місця і нешвидко побрели по глибокому снігу (М. Коцюбинський);

Денис закинув рушницю на плече і .. побрів до підвід (Григорій Тютюнник);

Він вийшов на тиху надвечірню вулицю й побрів по ній навмання (Л. Дмитерко).

2. через що, чим. Піти вбрід, почати перебродити (річку, струмок, болото і т. ін.).

Скинула [Гаїнка] черевики й побрела через неглибоку, чисту, як сльоза, течійку (Б. Грінченко);

Тепер я зненацька дістав можливість знову брести по болоту, і я побрів (М. Хвильовий);

Марія побрела струмочком, хлюпаючи чобітьми по воді (Ю. Смолич);

* Образно. Побрів [я] один через минуле, Через сімсот далеких літ (А. Малишко);

Прокинулась ріка, подумала світанком та й розлилась – широко-широко на великі блакитні гони. Та й побрели по коліна у воді тумани – зажурені, похилі. (М. Хвильовий).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. побрести — побрести́ дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. побрести — [побреисти] -еиду, -еидеш, -еидеимо, -еидеите; мин. поубр'іў, -реила; нак. -еиди, -еид'іт' Орфоепічний словник української мови
  3. побрести — -еду, -едеш; мин. ч. побрів, -брела, -брело; наказ. сп. побреди; док. 1》 Повільно піти. 2》 через що, чим. Піти вбрід, почати перебродити (річку, струмок, болото і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. побрести — Побрести́, -бреду́, -бреде́ш; побрі́в, -брела́, -брели́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. побрести — ПОБРЕСТИ́, еду́, еде́ш; мин. ч. побрі́в, брела́, ло́; наказ. сп. побреди́; док. 1. Повільно піти. Молодиця устала, побрела шляхом за ліс і вернулася з невеличким клунком за плечима (Мирний, І, 1954, 167); Антів кінь постояв якусь хвилину біля натовпу... Словник української мови в 11 томах
  6. побрести — Побрести, -бреду́, -де́ш гл. 1) Пойти въ бродъ. Побреду я по кісточки, щоб любили невісточки. Ном. Хоч побреду через воду, да до свого роду. Чуб. V. 460. 2) Побрести. Вона подумала: мабуть мій бичок додому побрів. Рудч. Ск. II. 14. Словник української мови Грінченка