1. Словник української мови у 20 томах

побрехати

ПОБРЕХА́ТИ, брешу́, бре́шеш, док., розм.

Брехати якийсь час.

– Їх [жінок], наче коноплі, тіпають, а вони все мовчать або полаються, наче собаки побрешуть, та й знов тихо!.. (Грицько Григоренко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. побрехати — побреха́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. побрехати — -брешу, -брешеш, док., розм. Брехати якийсь час. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. побрехати — Побреха́ти, -брешу́, -бре́шеш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. побрехати — ПОБРЕХА́ТИ, брешу́, бре́шеш, док., розм. Брехати якийсь час. — Їх [жінок], наче коноплі, тіпають, а вони все мовчать або полаються, наче собаки побрешуть, та й знов тихо!.. (Григ., Вибр., 1959, 201). Словник української мови в 11 томах
  5. побрехати — Побрехати, -брешу, -шеш гл. Поврать. Словник української мови Грінченка