1. Словник української мови в 11 томах

побренькувати

ПОБРЕ́НЬКУВАТИ, ую, уєш, недок. Бренькати не дуже сильно або час від часу.

Говорили [їздці] голосно, сміялись, побренькували оружжєм [оружжям] та їхали битим трактом (Фр., VIII, 1952, 288);

Молоденька крига похрускує під ногами; і все так ніжно, неквапливо побренькують з-під шинелі його остроги: дзінь-дзень! дзінь-дзень! (Гончар, II, 1959, 181);

[Націєвський:] О, яка ви [Марися] гострая і строгая!.. (Бере гітару і побренькує) (К.-Карий, І, 1960, 352).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. побренькувати — побре́нькувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. побренькувати — див. бренькати; брязкати Словник синонімів Вусика
  3. побренькувати — -ую, -уєш, недок. Бренькати не дуже сильно або час від часу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. побренькувати — ПОБРЕ́НЬКУВАТИ, ую, уєш, недок. Бренькати не дуже сильно або час від часу. Говорили [їздці] голосно, сміялись, побренькували оружжєм [оружжям] та їхали битим трактом (І. Словник української мови у 20 томах
  5. побренькувати — Побренькувати, -кую, -єш гл. Побрякивать. Ой возьму я ключі не побренькуючи. Чуб. V. 130. Словник української мови Грінченка