побренькати
ПОБРЕ́НЬКАТИ, аю, аєш, док. Бренькати якийсь час.
Жіночка.. побренькала одним пальцем на піаніно (Дмит., Наречена, 1959, 174);
Він побренькав, побренькав, хвилину подумав, а далі, щось пригадавши, рішуче пройшовся пальцями обох рук по струнах, що обізвались ніжно-мелодійним дзвоном (Добр., Очак. розмир, 1965, 38).
Словник української мови (СУМ-11)