побрязкувати

ПОБРЯ́ЗКУВАТИ, ую, уєш, недок.

Брязкати не дуже сильно або час від часу.

Молодиці .. маяли розкішними кінцями квітчастих хусток та побрязкували разками коралів (М. Коцюбинський);

Побрязкуючи дзвіночками, та дзеркальцями, та ланцюжками, звільна котили [панські повози] по селу (І. Франко);

Побрязкувала зброя на бійцях (О. Гончар);

На подвір'ї побрязкують ланцюгами вовкодави (М. Стельмах);

Крихітні пташинки десь над головою попискують із таким звуком, наче в кишені побрязкують маленькі ключики (В. Винниченко).

Значення в інших словниках

1. побрязкувати — побря́зкувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. побрязкувати — див. дзвеніти; дзвонити  Словник синонімів Вусика
3. побрязкувати — -ую, -уєш, недок. Брязкати не дуже сильно або час від часу.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. побрязкувати — ПОБРЯ́ЗКУВАТИ, ую, уєш, недок. Брязкати не дуже сильно або час від часу. Молодиці.. маяли розкішними кінцями квітчастих хусток та побрязкували разками коралів (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах
5. побрязкувати — Побря́зкувати, -кую, -єш сов. в. побрязкати, -каю, -єш, гл. Бряцать, побряцать, побрякивать. Перенесу ключі не побризкуючи. Мет.  Словник української мови Грінченка