побрязкувати
ПОБРЯ́ЗКУВАТИ, ую, уєш, недок.
Брязкати не дуже сильно або час від часу.
Молодиці .. маяли розкішними кінцями квітчастих хусток та побрязкували разками коралів (М. Коцюбинський);
Побрязкуючи дзвіночками, та дзеркальцями, та ланцюжками, звільна котили [панські повози] по селу (І. Франко);
Побрязкувала зброя на бійцях (О. Гончар);
На подвір'ї побрязкують ланцюгами вовкодави (М. Стельмах);
Крихітні пташинки десь над головою попискують із таким звуком, наче в кишені побрязкують маленькі ключики (В. Винниченко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- побрязкувати — побря́зкувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- побрязкувати — див. дзвеніти; дзвонити Словник синонімів Вусика
- побрязкувати — -ую, -уєш, недок. Брязкати не дуже сильно або час від часу. Великий тлумачний словник сучасної мови
- побрязкувати — ПОБРЯ́ЗКУВАТИ, ую, уєш, недок. Брязкати не дуже сильно або час від часу. Молодиці.. маяли розкішними кінцями квітчастих хусток та побрязкували разками коралів (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
- побрязкувати — Побря́зкувати, -кую, -єш сов. в. побрязкати, -каю, -єш, гл. Бряцать, побряцать, побрякивать. Перенесу ключі не побризкуючи. Мет. Словник української мови Грінченка