1. Словник української мови в 11 томах

побрязкувати

ПОБРЯ́ЗКУВАТИ, ую, уєш, недок. Брязкати не дуже сильно або час від часу.

Молодиці.. маяли розкішними кінцями квітчастих хусток та побрязкували разками коралів (Коцюб., І, 1955, 20);

Побрязкуючи дзвіночками, та дзеркальцями, та ланцюжками, звільна котили [панські повози] по селу (Фр., II, 1950, 363);

Побрязкувала зброя на бійцях (Гончар, III, 1959, 335);

На подвір’ї побрязкують ланцюгами вовкодави (Стельмах, Хліб.., 1959, 315).

◊ Побря́зкувати збро́єю — погрожувати війною.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. побрязкувати — побря́зкувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. побрязкувати — див. дзвеніти; дзвонити Словник синонімів Вусика
  3. побрязкувати — -ую, -уєш, недок. Брязкати не дуже сильно або час від часу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. побрязкувати — ПОБРЯ́ЗКУВАТИ, ую, уєш, недок. Брязкати не дуже сильно або час від часу. Молодиці .. маяли розкішними кінцями квітчастих хусток та побрязкували разками коралів (М. Словник української мови у 20 томах
  5. побрязкувати — Побря́зкувати, -кую, -єш сов. в. побрязкати, -каю, -єш, гл. Бряцать, побряцать, побрякивать. Перенесу ключі не побризкуючи. Мет. Словник української мови Грінченка