побуркотати

ПОБУРКОТА́ТИ, кочу́, ко́чеш і ПОБУРКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, док., що і без прям. дод.

Буркотати, буркотіти якийсь час.

Скілька голубів примчали До вогню, побуркотали, Посміялись, відпочили І в дорогу подалися (Леся Українка);

Поремствувавши, побуркотівши вдосталь.., Параска незабаром подала вечерю, і сім'я обляглась (В. Бабляк).

Значення в інших словниках

1. побуркотати — побуркота́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. побуркотати — -кочу, -кочеш і побуркотіти, -очу, -отиш, док., перех. і неперех. Буркотати, буркотіти якийсь час.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. побуркотати — ПОБУРКОТА́ТИ, кочу́, ко́чеш і ПОБУРКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, док., перех. і неперех. Буркотати, буркотіти якийсь час. Скілька голубів примчали До вогню, побуркотали, Посміялись, відпочили І в дорогу подалися (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах