побуркотати
ПОБУРКОТА́ТИ, кочу́, ко́чеш і ПОБУРКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, док., що і без прям. дод.
Буркотати, буркотіти якийсь час.
Скілька голубів примчали До вогню, побуркотали, Посміялись, відпочили І в дорогу подалися (Леся Українка);
Поремствувавши, побуркотівши вдосталь.., Параска незабаром подала вечерю, і сім'я обляглась (В. Бабляк).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- побуркотати — побуркота́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- побуркотати — -кочу, -кочеш і побуркотіти, -очу, -отиш, док., перех. і неперех. Буркотати, буркотіти якийсь час. Великий тлумачний словник сучасної мови
- побуркотати — ПОБУРКОТА́ТИ, кочу́, ко́чеш і ПОБУРКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, док., перех. і неперех. Буркотати, буркотіти якийсь час. Скілька голубів примчали До вогню, побуркотали, Посміялись, відпочили І в дорогу подалися (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах