1. Словник української мови в 11 томах

побуркотати

ПОБУРКОТА́ТИ, кочу́, ко́чеш і ПОБУРКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, док., перех. і неперех. Буркотати, буркотіти якийсь час.

Скілька голубів примчали До вогню, побуркотали, Посміялись, відпочили І в дорогу подалися (Л. Укр., IV, 1954, 189);

Поремствувавши, побуркотівши вдосталь.., Параска незабаром подала вечерю, і сім’я обляглась (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 271).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. побуркотати — побуркота́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. побуркотати — -кочу, -кочеш і побуркотіти, -очу, -отиш, док., перех. і неперех. Буркотати, буркотіти якийсь час. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. побуркотати — ПОБУРКОТА́ТИ, кочу́, ко́чеш і ПОБУРКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, док., що і без прям. дод. Буркотати, буркотіти якийсь час. Скілька голубів примчали До вогню, побуркотали, Посміялись, відпочили І в дорогу подалися (Леся Українка); Поремствувавши... Словник української мови у 20 томах