Великий тлумачний словник сучасної мови

побуркотати

побуркота́ти

-кочу, -кочеш і побуркотіти, -очу, -отиш, док., перех. і неперех.

Буркотати, буркотіти якийсь час.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. побуркотати — побуркота́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. побуркотати — ПОБУРКОТА́ТИ, кочу́, ко́чеш і ПОБУРКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, док., що і без прям. дод. Буркотати, буркотіти якийсь час. Скілька голубів примчали До вогню, побуркотали, Посміялись, відпочили І в дорогу подалися (Леся Українка); Поремствувавши...  Словник української мови у 20 томах
  3. побуркотати — ПОБУРКОТА́ТИ, кочу́, ко́чеш і ПОБУРКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, док., перех. і неперех. Буркотати, буркотіти якийсь час. Скілька голубів примчали До вогню, побуркотали, Посміялись, відпочили І в дорогу подалися (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах