побут
ПО́БУТ, у, ч.
1. Загальний уклад життя; сукупність звичаїв, властивих якому-небудь народові, певній соціальній групі і т. ін.
Старий побут, сімейне безладдя, хатня залежність будь-кого може заморочити (К. Гордієнко);
// Повсякденне життя.
Сержант Перова писала про побут рідної частини, санобробку ран, транспортування із бою (Ю. Яновський);
В душі не любив [Улас] його за ту грубу силу .. і за те зловживання своїм службовим становищем, яке дуже часто допускав Гнат і в роботі, і в побуті (Григорій Тютюнник).
2. діал. Проживання.
Поранкові проходи на гори в ліс – це була найкраща часть [частина] мойого побуту літом у родичів (О. Кобилянська);
Ця безупинна зміна місця побуту руйнувала його [Степана] родичів (А. Крушельницький).
Словник української мови (СУМ-20)