побутовий
ПОБУТО́ВИЙ, а, е.
1. Прикм. до по́бут 1.
З самого малечку хлопець звик бути в центрі уваги. Побутова обстановка цілковито сприяла цьому (А. Головко);
// Пов'язаний з побутом, який трапляється в побуті, в повсякденному житті.
Побутові епідемії;
Побутові конфлікти;
// Який відображає побут.
Він розповів .. зміст поеми, .. підносячи більше чудесні та фантастичні пригоди, а поминаючи побутові картини (І. Франко);
Він [художник Венеціанов] перший почав брати за тематику для своїх картин побутові сцени з селянського життя (О. Іваненко);
// перен. Буденний, звичайний.
Образи, створені ним [О. Гончаром], далекі не тільки від безкрилої побутової заземленості [сірості] – вони далекі і від тієї холодної “сконструйованості”, яка звичайно позначає умоглядні творіння “ідеальної” музи (з наук. літ.).
2. Стос. до побуту (у 1 знач.).
Для кожної суспільної формації властивий свій особливий побутовий уклад (з наук. літ.);
Недалека подорож однак усе відкладалась: то заважали якісь дрібниці, то побутові клопоти (С. Журахович).
Словник української мови (СУМ-20)