побутописець
ПОБУТОПИ́СЕЦЬ, сця, ч.
Автор побутових творів літератури, живопису і т. ін.
Довженко не побутописець, його царина – людська душа в усій красі і духовній привабливості, в найвищому злеті свого розкриття (з наук. літ.);
Пимоненка колись вважали тільки художником-побутописцем. Насправді ж рамки його творчості набагато ширші (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)