побутописець

ПОБУТОПИ́СЕЦЬ, сця, ч. Автор побутових творів літератури, живопису і т. ін.

Довженко не побутописець, його царина — людська душа в усій красі і духовній привабливості, в найвищому злеті свого розкриття (Рад. літ-во, 10, 1969, 74);

Пимоненка колись вважали тільки художником-побутописцем. Насправді ж рамки його творчості набагато ширші (Рад. Укр., 21.IV 1962, 4).

Значення в інших словниках

1. побутописець — побутопи́сець іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. побутописець — -сця, ч. Автор побутових творів літератури, живопису і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. побутописець — ПОБУТОПИ́СЕЦЬ, сця, ч. Автор побутових творів літератури, живопису і т. ін. Довженко не побутописець, його царина – людська душа в усій красі і духовній привабливості, в найвищому злеті свого розкриття (з наук. літ.  Словник української мови у 20 томах