побутування

ПОБУТУВА́ННЯ, я, с. Існування, наявність (у побуті).

Давнішими дослідниками визначались, як істотні ознаки фольклору, масовість його побутування і усність його творення та передачі (Рильський, III, 1956, 153).

Значення в інших словниках

1. побутування — побутува́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. побутування — -я, с. Існування, наявність (у побуті).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. побутування — ПОБУТУВА́ННЯ, я, с. Існування, наявність (у побуті). Давнішими дослідниками визначались, як істотні ознаки фольклору, масовість його побутування і усність його творення та передачі (М. Рильський).  Словник української мови у 20 томах
4. побутування — ІСНУВА́ННЯ тільки одн. (про когось, щось, що існує в дійсності), БУТТЯ́ уроч.; ПОБУТУВА́ННЯ (перев. у побуті). Хутір завмер під папахами снігу. Тільки дим, що вився з димарів, нагадував про людське існування (Є.  Словник синонімів української мови