Великий тлумачний словник сучасної мови

побутування

побутува́ння

-я, с.

Існування, наявність (у побуті).

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. побутування — побутува́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
  2. побутування — ПОБУТУВА́ННЯ, я, с. Існування, наявність (у побуті). Давнішими дослідниками визначались, як істотні ознаки фольклору, масовість його побутування і усність його творення та передачі (М. Рильський).  Словник української мови у 20 томах
  3. побутування — ІСНУВА́ННЯ тільки одн. (про когось, щось, що існує в дійсності), БУТТЯ́ уроч.; ПОБУТУВА́ННЯ (перев. у побуті). Хутір завмер під папахами снігу. Тільки дим, що вився з димарів, нагадував про людське існування (Є.  Словник синонімів української мови
  4. побутування — ПОБУТУВА́ННЯ, я, с. Існування, наявність (у побуті). Давнішими дослідниками визначались, як істотні ознаки фольклору, масовість його побутування і усність його творення та передачі (Рильський, III, 1956, 153).  Словник української мови в 11 томах