побутування
ІСНУВА́ННЯ тільки одн. (про когось, щось, що існує в дійсності), БУТТЯ́ уроч.; ПОБУТУВА́ННЯ (перев. у побуті). Хутір завмер під папахами снігу. Тільки дим, що вився з димарів, нагадував про людське існування (Є. Кравченко); Вірю я в правду свого ідеалу, і коли б я тую віру зламала, віра б зламалась у власне життя, у вічність матерії, в світа буття (Леся Українка); Давнішими дослідниками визначались, як істотні ознаки фольклору, масовість його побутування і усність його творення та передачі (М. Рильський). — Пор. ная́вність.
Словник синонімів української мови