побідно
ПОБІ́ДНО, поет., заст.
Присл. до побі́дний¹.
А коли сонце заходить, ватаг виносить з стаї трембіту і трубить побідно на всі пустинні гори (М. Коцюбинський);
Вперед, вперед! – побідно сурма гра (І. Нехода);
В повітрі й на землі побідно з пекельним ворогом б'ємось! (С. Крижанівський);
Головне для нас з вами [для кінорежисерів] – боротьба за молоду людину на екрані.., яка повинна побідно вийти у фільмах з наших студій і пройти по всьому світу на радість трудящим (О. Довженко).
Словник української мови (СУМ-20)