побіжний
ПОБІ́ЖНИЙ, а, е.
1. Який здійснюється одночасно, у зв'язку з чим-небудь; який супроводжує що-небудь основне, головне.
– Дипломант так багато працює над вивченням всіх побіжних матеріалів, які так чи інакше, але зв'язані з питаннями, що випливають з його теми (Н. Рибак);
– Я назвав лише кілька побіжних фактів. Вандалізм, дикунство є типовим явищем для фашистських орд (Іван Ле);
– Рішуче ніякого побіжного заробітку комунар не може мати, а якщо має, то заробіток здає в спільну касу (Мирослав Ірчан).
2. Який здійснюється, виконується нашвидку і відзначає тільки окремі риси, особливості.
Не можемо закінчити сей побіжний начерк, щоб не сказати кілька слів про южноруські [південноруські] інтермедії (І. Франко);
Досить кинути хоча б побіжний погляд на літературу ХІ – ХІІ ст., щоб спостерегти, що тут не було рабського наслідування візантійських чи яких інших зразків (з наук. літ.);
Звичайно, в повісті подано лише побіжну картину життя Волині першої половини ХVІ ст. (з наук.-попул. літ.);
Навіть побіжний погляд на перекладницьку діяльність геніальної української поетеси дає підставу твердити, що в особі Лесі Українки наша література мала видатного, талановитого перекладача (з наук. літ.);
// Який не торкається суті справи; неглибокий, поверховий.
Нагорний пересвідчився, що важливу справу в побіжній розмові не розв'язати, обіцяв при нагоді повернутись до неї (К. Гордієнко);
Перша побіжна перевірка встановила, що до селянських земель, зручних для обробітку, приписано чимало землі незручної (Ю. Хорунжий);
Якщо “чарівниця” не полишила в його душі хоч стільки сліду, щоб він міг її пригадати чи пізнати, вдруге зустрінувши, нікчемне ж її чарування! Побіжний дотик вогню. Крапля окропу (В. Підмогильний).
Словник української мови (СУМ-20)