побіжний

побі́жний

-а, -е.

1》 Який здійснюється одночасно, у зв'язку з чим-небудь; який супроводжує що-небудь основне, головне.

2》 Який здійснюється, виконується нашвидку і відзначає тільки окремі риси, особливості.

|| Який не торкається суті справи; неглибокий.

Значення в інших словниках

1. побіжний — побі́жний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. побіжний — [поуб’іжнией] м. (на) -ному /-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
3. побіжний — ПОБІ́ЖНИЙ, а, е. 1. Який здійснюється одночасно, у зв'язку з чим-небудь; який супроводжує що-небудь основне, головне. – Дипломант так багато працює над вивченням всіх побіжних матеріалів, які так чи інакше, але зв'язані з питаннями...  Словник української мови у 20 томах
4. побіжний — ПОВЕРХО́ВИЙ (який не торкається суті справи, надто загальний, малообґрунтований), ПОВЕРХО́ВНИЙ рідше, НЕГЛИБО́КИЙ, НЕҐРУНТО́ВНИЙ, ОБМЕ́ЖЕНИЙ, ПЕРЕБІЖНИЙ, НЕХИ́ТРИЙ розм., ПЛИТКИ́Й розм.  Словник синонімів української мови
5. побіжний — ПОБІ́ЖНИЙ, а, е. 1. Який здійснюється одночасно, у зв’язку з чим-небудь; який супроводжує що-небудь основне, головне. — Дипломант так багато працює над вивченням всіх побіжних матеріалів, які так чи інакше, але зв’язані з питаннями...  Словник української мови в 11 томах