побіжний

побі́жний

[по^уб’іжни^ей]

м. (на) -ному /-н'ім, мн. -н'і

Значення в інших словниках

1. побіжний — побі́жний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. побіжний — -а, -е. 1》 Який здійснюється одночасно, у зв'язку з чим-небудь; який супроводжує що-небудь основне, головне. 2》 Який здійснюється, виконується нашвидку і відзначає тільки окремі риси, особливості. || Який не торкається суті справи; неглибокий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. побіжний — ПОБІ́ЖНИЙ, а, е. 1. Який здійснюється одночасно, у зв'язку з чим-небудь; який супроводжує що-небудь основне, головне. – Дипломант так багато працює над вивченням всіх побіжних матеріалів, які так чи інакше, але зв'язані з питаннями...  Словник української мови у 20 томах
4. побіжний — ПОВЕРХО́ВИЙ (який не торкається суті справи, надто загальний, малообґрунтований), ПОВЕРХО́ВНИЙ рідше, НЕГЛИБО́КИЙ, НЕҐРУНТО́ВНИЙ, ОБМЕ́ЖЕНИЙ, ПЕРЕБІЖНИЙ, НЕХИ́ТРИЙ розм., ПЛИТКИ́Й розм.  Словник синонімів української мови
5. побіжний — ПОБІ́ЖНИЙ, а, е. 1. Який здійснюється одночасно, у зв’язку з чим-небудь; який супроводжує що-небудь основне, головне. — Дипломант так багато працює над вивченням всіх побіжних матеріалів, які так чи інакше, але зв’язані з питаннями...  Словник української мови в 11 томах